Миколаїв, не дивлячись на всю його цікаву історію життя, в нашій країні належить до категорії молодих міст. Але якщо раптом ви хочете посперечатися з приводу значущості територій Миколаєва, його природи і вигідного географічного розташування, то можна сміливо заявляти, що тут розташовувалося найдавніше поселення на території України, а то і Європи! У наш час його називаютьДикий сад.
У 12 столітті до н.е. ще задовго до створення Чорноморських міст – полісів, таких як Херсонес, Ольвія та інш. подорожуючі і кочуючі стародавні народи кіммерійців натрапили на райський куточок. Перед їх поглядом розкинулася незайнята лісиста територія (в ті часи клімат був вологішим), поруч з якою так вдало знаходяться перетин кількох прісних річок, які впадають в широке величезне море. Земля в цьому місці була сприятлива для землеробства, а значить надалі і скотарства. Не залишитися тут просто було б нерозумно.
І почалося формування не тільки міста, а й цілої цивілізації. Стародавній народ, який був за всіма свідченнями високорозвиненим, дуже швидко налагодив торгівлю з іншими містами зокрема з відомим тоді поселенням Трої і став ключовою точкою імпорту та експорту всього світу. Велика популярність міста не залишалася непоміченою для різного роду розбійників. Саме тому було прийнято рішення збудувати два великих рову. Один був виритий навколо всього міста і виконував функцію захисту, а другий – навколо височів над містом цитаделі – для додаткової оборони, а також для розмежування будинків еліти (охорони і жерців) і простих людей. Зовнішній і внутрішні рови були вириті вручну. Від цитаделі через внутрішній рів були побудовані два мости, поруч з якими знаходилися оборонні стіни і сторожові вежі. Кожен день жерці оспівували цю землю і ті багатства, які вони сьогодні отримали, молилися і дякували сонцю. Приносили своїм богам жертовну їжу.
Жителі міста завжди з радістю зустрічали гостей. Одного разу до них заїхав мандрівник – поет із Стародавньої Греції – Гомер. Вражений цим містом і гостинністю людей він написав про них у своїй поемі «Одисея» як «місто людей кіммерійських».
Чому зникло місто – невідомо. Цілком можливо, що з-за багатства населення його зруйнували розбійники. А жителі втекли з цього місця і знайшли притулок в нових країнах, що розвиваються, грецьких містах – полісах недалеко звідси. Про поселення забули …
У 1818 році цар Російської імперії Олександр перший облюбував місце де зливалися між собою річки Інгул і Південний Буг і побудував для себе альтанку.
Після смерті Олександра, градоначальник Миколаєва адмірал Олексій Самуїлович Грейг проходячи повз старої альтанки і пустиря вирішив висадити тут плодовий сад і побудувати споруду під назвою «Храм Вести» на честь народження першого сина від коханої дружини Юлії. Храм був невеликим білокам’яним павільйоном – альтанкою в силі класицизм. Через непридатність землі, на деревах не росли плоди і в народі Адміральський сад стали називати Диким.
У 1927 р. відомий в Миколаєві краєзнавець і археолог Феодосій Камінський займаючись своїми дослідженнями стародавніх поселень на території Миколаївської області виявив в районі Дикого саду бронзовий казан. Так про стародавнє місто знову заговорили. Але дослідження змушені були припинитися так особливо і не розпочавшись. Після двох світових воєн від колишнього саду нічого не залишилося. Всі дерева були вирубані через брак дров і вугілля.
Лише тільки в 90 – х почалися серйозні розкопки і вивчення Дикого саду. Було викопано 6 тис. Кв. м територій і знайдено більше 45 археологічний об’єктів. Особливо цінною знахідкою був скарб сокир, ножичком і наконечників для дротиків в прекрасному стані.
А недавно в мережі з’явилася петиція про створення на місці Дикого саду парку – музею під відкритим небом. Ось тільки реалізація даного проекту ще навіть не починалася і місцевість по-трохи занепадає, перетворюючись на звичайну «культурну» площу для гулянь і шашликів. Але ж багато хто навіть не замислюються яку культурну цінність і яку привабливість міста привніс би для всіх жителів міста Миколаєва Дикий сад.