На самому півдні Миколаївської області, що омивається прісними водами Дніпро – Бузького лиману і солоним Чорним морем, розташувався Кінбурнській півострів або як часто його ще називають Кінбурнська коса. Автобусом від Миколаєва до Очакова, водна прогулянка по лиману, поїздка по піщаним барханам і ти в місці, в якому для людини зупиняється час, омивається і очищається його душа і тіло.
Назву півострову придумали турки в 15 столітті, які побудували в цій місцевості свою фортецю «Кілбурун», що в перекладі означає «волосяний мис». Дивлячись на густу рослинність Кінбурнської коси вона і справді здається волохатою з невеликими водними пробілами – прісними і солоними озерами. Не дивлячись на дуже спекотне і палюче сонце, для степових рослин це справжній рай. Вони виростають в піщаних низинах.
Важко уявити, що колись, ще за часів Геродота (5 ст. до н.е.) весь півострів був покритий зеленим лісом. Зараз реліктовий ліс зберігся лише на окремих ділянках коси, так званий Волижин ліс, який є однією з головних визначних пам’яток, що становить невеликі гаї беріз, дубів, вільхи та осики. А також таємничі хащі дерев, ліан, винограду в яких мешкають вужі, павуки і гадюки. Зайти в такі джунглі рідко хто наважується. Кажуть що в одному з цих гаїв мешкає Геката — покровителька всіх відьом і чаклунів, богиня ночі і місяця.
На косі мешкає велика кількість тварин. Тут гніздяться 300 видів птахів. Найпоширеніші серед них: журавлі, лебеді – шипуни, орлани білохвості, чаплі, рожеві пелікани, гуси та фазани. З тварин тут можна зустріти козуль, зайців, кабанів. З водних мешканців варто відзначити величезну популяцію мідій. Близько 60 видів тварин Кінбурнської коси занесені в Червону книгу. Своєю красою і масштабністю вражає цілі луга диких орхідей, виростання, яких є одним з найбільших в Європі.
Частина півострова входить до складу Чорноморського біосферного заповідника, а в 1992 році був створений регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса».
Багато легенд зберігають в собі простори цього краю. Вважається що за часів Київської Русі тут зупинялися торгові судна для відпочинку перед довгою дорогою по Чорному морю. Саме через ці місця проходив такий знаменитий торговий шлях «З варяг у греки».
Деякі стверджують що на півострові довгий час проживалиамазонки. Вони спокушали чоловіків, які зупинялися на березі і приносили їх в жертву, тим самим святкуючи перемогу жінок над Гераклом. Сподобався півострів і легендарному давньогрецькому герою Ахіллу, який після грандіозної морської перемоги влаштував свято і атлетичні гри. Згідно з переказами саме тут знаходився храм богині родючості Деметри.
Побував на Кінбурні і Олександр Сергійович Пушкін.Подорожуючи через Миколаївську область і Очаків, він вирішив відвідати загадковий півострів. Побачивши в Волижин лісі величезною розмашистий і величний 500 – річний дуб, в його голові народилися ті самі знамениті рядки з поеми «Руслан і Людмила»: «У лукомор’я дуб зелений, золотий ланцюг на дубі тому …». А острів Березань надихнув його на опис острова Буяна з «Казки про царя Салтана».
Сучасна Кінбурнська коса – це відмінне місце для усамітнення і відпочинку. На її території знаходяться кілька комфортабельних баз, а також рекреаційних ділянок вдало розташованих в сосновому лісі в 20 м від Чорного моря. Одна з них призначена для дитячого та сімейного відпочинку –“Кінбурн – ектив”.
Останнім часом, як і до багатьох незайманим природних місць, слава докотилася і до Кінбурнської коси. Згідно з інформацією зі ЗМІ, з кожним роком приватникам продають все більше і більше територій унікального заповідного місця. І чи побачать наші онуки і правнуки Кінбурнську косу такою якою ми її бачимо зараз, велике питання.
