Подорожуючи по Миколаївській області, можна знайти безліч дивовижних місць. Сьогодні ми б хотіли звернути увагу на ті, які явно не зможуть залишити вас байдужими.
Якщо поставити собі за мету пройти від самої північної точки області до південної, можна помітити, як різноманітна у нас природа. І до чого ж багато ще незвіданого і невідомого таїться на наших землях!
Якщо йти у напрямку річки Південний Буг, ви неодмінно побачите скелі, пороги, які ось уже мільйони років шліфує річка. Всі ці місця мають загальну назву – Національний природний парк «Бузький гард». Не останнє місце тут займає с. Мигія. Це справжній центр активного відпочинку всіх жителів області! Практично кожен день тут можна побачити любителів водного туризму, особливо рафтингу і водного слалому. Сформовані тут водні пороги і швидкі ріки ідеально підходять для любителів подібних видів спорту. Не раз тут проводилися змагання. Унікальним і особливим для цієї місцевості є радоновое озеро, яке утворилося на місці кар’єру, з чистою і яскраво бірюзовою водою.
Одним з найбільш таємничих, і раніше не настільки популярним як зараз, місцем є – Гранітно – Степове Побужжя. За деякими відомостями воно відноситься до Бузькому гарду. Знаходиться цей регіонально – ландшафтний парк в 2 годинах їзди від Миколаєва. Він розкинувся на берегах річки Південного Бугу та його притоках. Приїхавши туди, ти по справжньому відчуваєш всю силу і міць природи. Тут ви побачите гострі скельні масиви Актовського каньйону і гладкі і шорсткі пороги Арбузинського каньйону. Всі вони обрамлені великою кількістю флори, яка виростає тут практично скрізь, де тільки можна. А придивившись уважно, можна побачити все розмаїття фауни. Велика кількість видів тварин і рослин в цьому мальовничому куточку природи занесені в Червону і Зелену книги. Роздивляючись всю цю місцевість, диву даєшся, як в південній, степовій зоні міг утворитися подібний ландшафт! Вік цього природного дива налічується мільярдами років.
У притока Південного Бугу – Арбузинки, утворився свій, названий на честь неї каньйон. Він являє собою не високі, вигладжені за мільйони років рікою валуни, розташовані недалеко один від одного. Побігати і пострибати по ним не становить великої небезпеки і праці, але техніку безпеки теж потрібно дотримуватися. Деякі камені особливо облюбувала місцева флора і вони виглядають зовсім волохатими і зеленими.
Актовський каньйон – повна протилежність своєму братові Арбузинського. Величезний, спрямований угору, він міцно стоїть на землі. Здається ніби ці гранітні камені виросли з самої товщі земних надр. У самому низу ущелини стрімко тече вода і омиває ці брили своїми водами, як – би угамовуючи цих кам’яних гігантів. Не дарма його називають «Долиною диявола». Так просто цими скельними масивами не спуститися! Для цього потрібне спеціальне обмундирування. Але подивитися вниз на всю цю пишність може кожен. У Гранітно – Степовому Побужжі є місце з якого відкривається найкращий вид на обидва каньйону – «Пуп землі».
Каньйони є одними з найпопулярніших місць для активного відпочинку. Тут можна зайнятися скелелазінням, трекінгом і багато іншим.
Маленька річка Арбузинка вабить нас і кличе йти далі. Туди де густо ростуть дерева і де можна влітку врятуватися від пекучого сонця миколаївських степів. тут знаходиться Трикратський ліс. Це заповідне урочище розкинулось на 247 га. Дякувати за це чудове місце відпочинку потрібно графу Скаржинському, який багато часу і зусиль витратив на створення такого лісового масиву в степу. Новачкам в цьому місці потрібно бути уважними і акуратними, так як заплутані стежки лісу і велика кількість містків складають так званий “Лабіринт”, в якому можна легко заблукати.
Гордістю парку є зростаючі тут більше століття старовинні дуби. Щоб обійняти такого “дідуся” навколо стовбура треба як мінімум 3 пари рук. Поруч з ними шелестить своїми листочками березовий гай. Радує заповідник і своєю фауною. Трикратський ліс – житло сірих чапель, козулі, фазанів, гусей, качок, ланей і багатьох інших тварин. Чи здогадувався Скаржинський, що коли – небудь його парк стане таким популярним місцем відпочинку для всіх жителів області, ми не знаємо. Зате зараз Трикратський ліс “купається” в захоплених вигуках відвідувачів. Головне завжди пам’ятати про місцевих жителів заповідника: рослинах і тварин і поважати творіння природи.
